Дрезден, якось так (2025)

Зазвичай я той самий чувак, який більшість часу проводить вдома, розмірковуючи, чи варто взагалі виходити на вулицю. Тож так — поїздка для мене це завжди велика подія. Дрезден у підсумку вийшов сумішшю блукань без плану, дрібних сюрпризів, дивних моментів і, звісно ж, пива. Багато пива.

Не очікуйте нічого серйозного від цієї нотатки — просто попереджаю 😋

Першою зупинкою став Grand Garden Palace і парк навколо. Красиво — без варіантів. Через парк їздить маленький поїзд. Дуже спокусливо. Чи сів я в нього? Ні. Не зміг дозволити собі бути настільки дитиною... може, наступного разу. 🥲

А потім стався момент з Polaroid’ом (здається, це був Polaroid?). Літня пара дала мені вінтажну камеру й попросила зробити фото. У моїй цифровій голові логіка проста: клік = фото. Реальність сказала «ні». Тут треба тримати кнопку. Натиснув — відпустив — нічого. Ще раз — знову нічого. І після кожної спроби вони підходили перевірити, чи вже готово. Чувак на п’ятій спробі вже був типу:

День закінчився на терасі з гарним видом, напоєм і однією з тих довгих розмов, після яких починаєш задумуватись про життя трохи глибше, ніж зазвичай. Відрив від рутини якось дивно впливає на голову: думаєш, куди все котиться, що взагалі відбувається... і чому, чорт забирай, ти не сів у той маленький поїзд. 😔

Наступний день: Altstadt. Theaterplatz, Frauenkirche, Dresdener Hofkirche — всі ці барокові картинки раптом стають реальністю.

Звісно, після такого — час для першого офіційного ритуалу поїздки: ірландський паб. І серйозно, в мене питання — чому в кожному ірландському пабі завжди є телевізор з футболом? У кожному. Без винятків. Матчів настільки багато? Чи це якийсь негласний закон? Як би там не було, атмосфера завжди топ: шумно, затишно, живо. Саме те.

Так, це Кока-кола. Звідки ти знаєш?

Деякі дні — це просто блукання. Так я випадково натрапив на фестиваль Katzenpisse, просто йдучи вулицями, де ще не був. Рандомно, дивно і ідеально. Той день ще раз підтвердив: жорсткі плани — переоцінені, а пиво — ні. Коли компанія класна, будь-яка вулиця, фестиваль чи кут міста стає цікавою. Люди > місця. Завжди.

А, і там ще була класна музика! Як я тільки міг забути 🙈

День зоопарку! Зазвичай зоопарки — не моя тема, але в Дрездені є пінгвіни. А пінгвіни — об’єктивно милі. За той день з’явилась абсурдна кількість фото, більшість з яких залишиться приватними. Серйозно, кому вони потрібні? Енівейс, тримайте:

Після цілого дня ходіння бути втомленим — абсолютно нормально. Тим більше, що в кінці дня, звісно ж, було пиво. Починаю ловити себе на думці, що люди навколо можуть сприймати мене як алкоголіка 🌚 — хоча я реально не з тих, хто багато п’є.

Low-key paranlaroid з цього приводу, low-key окей.

А потім була Sächsische Dampfschifffahrt. Дивитись ці кораблі цілий тиждень і не піти? Неможливо. Квиток куплений. Головний інтерес — пиво на борту. Другорядний — види міста. Німецькі міста в цьому плані кумедні: готика, ренесанс, бароко — усе знайоме, але все одно якось дивують.

Потім, чілячи у квартирі, я знову усвідомив: люди пиво, з яким ти поруч, важливіше за плани, пам’ятки і навіть ідеальний захід сонця.

Ах так, чи я вже згадував, що це була початково екскурсія з гідом, а не просто покатушки з пивом? Фігня якась, скажіть? 🧟‍♂️

Дрезден вночі заслуговує на окремий абзац. Вуличні музиканти, статуї всюди, тихі вулиці, які дивним чином відчуваються затишними. Йдеш, говориш — і слів раптом бракує.

Проходячи повз усі ці статуї, я ловив себе на думці: а раптом вони засуджують моє пивозарство. Prolly, так.

Я побоявся цього кам’яного осуду, тож фото статуй у моїй бібліотеці нема взагалі. Тому просто рандомні кадри і відео:

Музеї — окрема історія. Чотири години — і все одно лише поверхнево. Додай сюди суші (вперше за рік!) і, звісно, ще одне пиво. Традицію дотримано. Інтеграція в Німеччину пройшла успішно. ☝️

Більше без пруфів пиття алкоголю, мені ж треба якщо що потім виправдовуватись 🥾🔄

Перед від’їздом — ще пара пив у випадковому барі-ресторані. Якось непомітно це стало щоденною штукою. Найкращий опис цього всього:

Висновки? Блукай без жорстких планів. Цінуй випадкові моменти — пінгвінів, фестивалі, маленькі поїзди, фейли з Polaroid’ом. Не будь надто серйозним. Люди важливіші за місця. І не повторюй мою помилку — якщо хочеш сісти на маленький поїзд, сідай гад дем' іт. Сіріеслі.

А в Німеччині пиво — це, здається, обов’язковий туристичний аксесуар. І чесно? Воно реально робить усе кращим.